Кучерявий
позивний

Поліщук Григорій Іванович

Відзнаки та нагороди

мати: Поліщук Ольга Олександрівна, пенсіонерка
дружина: Світлана Юріївна
син: Юрій, студент ЖПНУ
син: Євген, студент фармацевтичного коледжу
син: Олександр, школяр, учень ліцею №28

Дитинство чоловіка пройшло на Харківщині до 10 років, де він навчався у Башилівській ЗОШ, після чого продовжив навчання в Окілок, закінчивши 4 класи. Він захоплювався риболовлею, футболом і навіть вмів грати на духових інструментах.

Юність він провів у вирі активного життя, все більше поглиблюючи свої інтереси та здібності. Улюблені заняття — футбол, риболовля, музика, зокрема духові інструменти — стали невід’ємною частиною його життя. Зокрема, в футболі він досяг чималих успіхів, отримавши звання кращого воротаря області.

Кар’єра була тісно пов’язана з каменеобробкою. З 2003 по 2022 рік він працював на каменеобробних підприємствах у Черняхові, Новій Боровій і Коростишеві.

Він залишив по собі чимало досягнень, зокрема, численні кубки, медалі, грамоти і статуетки з футболу. Одним з його найбільших досягнень був виграш «Кубка Сніжинка» у 2014 році. Його спогади про досягнення, професіоналізм і любов до спорту назавжди залишаться в серцях його рідних та друзів.

Під час повномасштабного вторгнення 26 липня 2022 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Почав службу в Слав’янську, а згодом брав участь у бойових діях у Лимані, Коровому Яру, Сватово, Сєвєродонецьку та Кремінній.

Його відданість і мужність стали яскравим прикладом героїзму для всіх, хто служив разом з ним. Під час виконання бойового завдання у Кремінній, Сєвєродонецького району, він загинув, рятуючи товаришів. Під час евакуації пораненого, він був смертельно поранений снайперською кулею. Однак до останнього подиху він не відступив і зміг врятувати 29 людей. Цей акт самовідданості залишив яскравий слід у серцях тих, хто мав честь служити поряд з ним.