Цербер
позивний

Мовчан Артем Володимирович

мати: Мовчан Наталія Володимирівна

Дитинство проходило в селі Зороків, де він навчався i закінчив школу. У шкільні роки активно долучався до козацького pyxy. Pic різносторонньою особистістю, виявляв інтерес до історії, захоплювався майструванням та риболовлею.
Навчався у вищому навчальному закладі «Університет імені Альфреда Нобеля». Проходив військову службу в НГУ в почесній варті. Працював в охоронній службі міста Житомир. Захоплювався снайпінгом, дайвінгом, військовою зброєю.
Все свідоме життя було нерозривно пов’язане з правоохоронними та військовими структурами. Після участі в протестах на Майдані Незалежності вступив до полку «Азов».

Від 2014 року i до дня свосї смерті залишався професійним військовим.
Артем залишив після себе спадщину, яка стала символом безмежної любові до України та відданості її народу. Спогади про його самовідданість i готовність стояти на захисті рідної землі живуть у серцях близьких, друзів, побратимів та знайомих. Після смерті Артема деякі його друзі, надихнувшись прикладом, вирішили йти воювати добровільно, прагнучи вшанувати його пам’ять i продовжити боротьбу, яку він почав. Крім того, Артем залишив яскравий приклад для родини. У наших серцях він навіки залишився завжди усміхненим, бадьорим та веселим попри всі події.

 

-З 2014-го року зачав службу в полку патрульно-постової служби поліції особливого призначення «Азов»
-З 30.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції захисту незалежності, суверенітету територіальної цілісності України
-Брав участь в боях за Широкине
-Брав участь в операції об’єднаних сил
-Брав участь в боях на Світлодарській дузі
На момент 24-го лютого проходив навчання на сержанта у Львові. Але коли почалося повномасштабне вторгнення кинув навчання та з побратимами із західної України протягом чотирьох днів потрапили Чудом в напівблокадний Маріуполь, коли всі вже говорили, що туди неможливо потрапити.
При виконанні бойового завдання під час прориву ворожої піхоти та танків на Мелекінському блокпості Донецької області виводячи свою групу з-під обстрілів ВОГа дістав поранення в шию. Побратими евакуювали Артема до шпиталю, але, на жаль, поранення виявилось несумісним з життям.