Торнадо
позивний
Голяченко Ігор Віталійович
- Звання: Сержант
- Місце служби (підрозділ): 46 окрема аеромобільна бригада В/Ч А4350
- Посада: Головний сержант
- Місце народження: с. Зубринка, Володар-Волинський район
- Дата народження: 1978-06-07
- Дата смерті: 2024-01-01
- Місце поховання: м. Житомир, військове кладовище
мати: Голяченко Галина Олександрівна – пенсіонери
дружина: Голяченко Людмила Петрівна (21.05.1979 р. н.) працює у виконавчому комітеті ЖМР.
син: Голяченко Максим Ігорович (15.05.2002 р. н.) – студент Поліського національного університету
син: Голяченко Владислав Ігорович (07.07.2011 р. н.) – учень 7-Г класу ліцею №23 м. Житомира ім. М. Очерета.
У дитинстві проживав у селі Зубринка. В 1995 році закінчив Зубринську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
З грудня 1998 року по квітень 2000 року проходив службу в Збройних силах України у м. Старокостянтинів. У 2002 році здобув спеціальність економіста, менеджера бізнесу в Міжрегіональній академії управління персоналом. Працював у приватному бізнесі. 21 березня 2022 року добровільно долучився до лав ЗСУ.
Захоплювався колекціонуванням монет, марок.
Його праця і вклад у розвиток громади залишили вагомий слід і назавжди залишаться у пам’яті односельців.
Ігор Голяченко був призваний на військову службу по загальній мобілізації 21 березня 2022 року. Служив у складі 46 окремої аеромобільної бригади, де обіймав посаду головного сержанта.
Ігор брав активну участь у бойових діях на Херсонщині, де воював в селах Білогірка та Запоріжжі. Пізніше, під час військової кампанії, він брав участь у боях за Бахмут, Соледар та Мар’їнку, завжди виявляючи відвагу та стійкість.
Військові нагороди, такі як медалі «За відвагу», «Честь. Слава. Держава», «Шлях честі» та відзнаки, включаючи Хрест десантно-штурмових військ і нагрудний знак «Шлях честі», є свідченням його відданості службі та героїзму.
01.01.2024 року Ігор Віталійович загинув під час виконання бойового завдання біля с. Антонівка, що на Донеччині. Отримані мінно-вибухові ушкодження виявилися несумісними з життям.
