Фурман Олександр Валентинович
- Звання: Старший солдат
- Місце служби (підрозділ): ВЧ – польова пошта В2731, 30-та бригада
- Посада: Керуючий зенітною установкою
- Місце народження: с. Зороків
- Дата народження: 1986-12-27
- Дата смерті: 2014-05-22
- Місце поховання: м. Лисичанськ, Луганська область
Відзнаки та нагороди
дружина: Фурман Ольга Олександрівна
донька: Фурман Марина Олександрівна
донька: Фурман Олександра Олександрівна
син: Фурман Максим Олександрович
Діти учні Зороківського ліцею
Дитинство пройшло в місті Житомир, де він навчався в школі №19. Захоплювався риболовлею і любив розбирати та ремонтувати техніку. Це захоплення стало основою його майбутньої професії, коли він вступив до ліцею №5, де навчався на механіка-водія.
У 2007 році він проходив строкову службу в армії на посаді водія-кіномеханіка, а після служби в 2008 році працював механіком в автобусному парку. У 2011 році змінив професію на столяра, а в 2014 році, як і багато інших, був призваний на військову службу, щоб захищати свою Батьківщину.
Залишив після себе трьох діток, які, на жаль, ніколи не побачать свого тата. Він був людиною, яка своєю працею і відданістю життю демонструвала велику любов до родини та країни.
З 10 травня по 22 травня 2014 року він виконував завдання по ізоляції кризового району на сході України в зоні АТО. Під час цієї операції, біля мосту між містами Рубіжне та Новодружеськ Луганської області, його підрозділ потрапив в засідку представників незаконних збройних формувань. Вони вступили в бій, однак, в результаті бою наш герой зник безвісти.
Згодом, через кілька років, судово-медична генетична експертиза підтвердила, що він загинув під час того бою, і за рішенням експертів був визнаний загиблим. Його поховали в Лисичанську. Хоча його життя обірвалося так рано, героїзм і відданість нашій країні залишаються з нами назавжди. Він завжди буде у пам’яті тих, хто його знав, і в серцях тих, хто продовжує боротьбу за мир.
