Заброцький Вадим Йосипович

Відзнаки та нагороди

Одружився в 24 роки. У родині народились дві прекрасні донечки – Анна й Анастасія. Дружина Юлія згадує, що Вадим був чудовим чоловіком і турботливим батьком, не було б такого, чого б він не вмів зробити, вирішення усіх життєвих проблем брав на себе, ніколи не намагався перекласти домашні клопоти на жіночі плечі. З таким чоловіком було затишно і надійно.

Вадим – молодший син у сім’ї. У дитинстві був активною дитиною, дуже любив відпочивати у бабусі. Батьки після народження старшого сина мріяли про доньку. За словами мами Роми В’ячеславівни, не у всіх батьків були такі доньки, як її Вадим. Він залюбки допомагав рідним у хатній роботі, порався на присадибній ділянці, а ще й готував… Особливо вдавалась йому випічка: пироги й тістечка виходили у нього чудово. Хлопчик завжди підтримував і жалів батьків, намагався допомогти їм, ніколи не соромився найніжніших щирих слів для мами й тата.
Вадим закінчив загально-освітню школу №22, потім професійно-технічний заклад, але завжди мріяв бути військовим, як старший брат-десантник. Тому обрав професію військового – закінчив Харківський інститут бронетанкових військ. Служив у Косово за контрактом.

У зону проведення антитерористичної операції Вадим Йосипович пішов у званні капітана, був заступником начальника штабу батальйону 95-ї аеромобільної бригади. Зі спогадів колег, Вадим ніколи не прагнув високих посад, завжди був відвертим, справедливим, чесним, мав авторитет серед побратимів
13 травня 2014 р. на околиці села Октябрське (Слов’янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій. Внаслідок годинного бою загинуло шестеро військовослужбовців, серед яких був і Заброцький Вадим Йосипович. Закінчилось земне життя Вадима – мужнього, людяного, справжнього Героя, та вічною є пам’ять про нього.